Народився оборонець на Харківщині в селищі Лизогубівка. Цікавився автотранспортом і всім, що з ним пов’язано. Вивчився на слюсаря-автомеханіка. Працював водієм.
Батько Дмитра пішов захищати свою родину і Батьківщину, він вирішив підтримати його позицію і теж приєднався до лав Збройних Сил України. Служив водієм танка 9-ї механізованої роти 3-го батальйону 92-ої окремої штурмової бригади імені Кошового отамана Івана Сірка.
«Дмитро був відкритою людиною. Завжди знаходив з усіма спільну мову. Дуже чекав народження донечки. Він загинув, коли я була на сьомому місяці вагітності. Донечка дуже схожа на свого тата, – розповіла дружина Ганна. – Він усім друзям завжди допомагав. Якщо потрібно посеред ночі кудись поїхати і допомогти – одразу їхав. До того, як вступив до ЗСУ, допомагав військовим. Любив із татом ремонтувати машини. Дмитра дуже не вистачає – як сина, чоловіка, як онука. Він був би найкращим батьком. Ми дуже його любимо, пам’ятаємо і ніколи не забудемо. Герої не вмирають, вони завжди з нами, завжди в наших серцях».
Поховали Дмитра Храмцова на Алеї Слави Харківського міського кладовища №18 (12 квартал 15 ряд 35 місце).
Посмертно захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
На його честь втсновлено пам'ятну дошку у Лизогубівському ліцеї.
