Едгар народився в місті Єреван, Вірменія. Коли йому було два роки, родина переїхала до села Гвіздівці Чернівецької області. Там закінчив місцеву школу та вступив до коледжу, який не закінчив через хворобу батька. Займався спортом, любив слухати музику.
За станом здоров'я хлопець був обмежено придатним до військової служби. Проте в 2023 році він вирішив все ж піти на фронт та підписав контракт із ЗСУ. Служив у 107-ій окремій бригаді територіальної оборони на посаді стрільця.
«Син був всім життям для мене. Він був на одній хвилі зі мною, весь час підтримував батька після важкої хвороби, доглядав за меншою сестрою. Мав дуже багато друзів, які вважали його найкращим, бо міг вислухати і за можливості допомогти. Він дуже любив життя, правду, яка б вона не була гірка, і ненавидів фальшивих людей. А найбільше любив свою доцю, яка народилася за кордоном та яку він так і не встиг потримати на руках», – розповіла мама загиблого.
«Молодий, енергійний, сповнений надій і планів, із загостреним почуттям відповідальності та справедливості – таким Едгара Грігоряна назавжди запам’ятають рідні, близькі, друзі та побратими», – зазначили у Сокирянській міській раді.
Поховали захисника в селі Гвіздівці Чернівецької області.
В Едгара залишилися батьки Світлана Володимирівна та Едуард Вруйрович, сестра Олександра та донька, яку він так і не побачив.
