Народився Ігор у місті Сторожинець Чернівецької області. Закінчив Національний університет водного господарства та природокористування у Рівному (раніше – Український інститут інженерів водного господарства). Працював інженером. Згодом став підприємцем. Любив бокс.
Коли почалася повномасштабна війна, Ігор, не вагаючись, став до лав захисників. Рідним сказав: «Я йду, щоб окупант не прийшов до нашої хати. Я іду, щоб у вас було майбутнє, щоб ви не були рабами». 27 лютого 2022 року вступив до Збройних Сил України. Служив у 107-ій окремій бригаді територіальної оборони. Воював у Бахмуті, Лимані, Макіївці, Часовому Яру, Нью-Йорку. За словами побратимів, Ігор поводився відважно, рішуче, відповідально та професійно. Довгий час він виконував обов’язки ротного та командира взводу.
«Мій тато завжди був для мене прикладом. Він завжди був поруч, що б не сталось, Багато чому мене навчив. Завжди підтримував, навіть коли йому самому було важко. Сім'я була найголовнішою цінністю в його житті. Любив нас усім серцем, постійно був поруч і завжди захищав. Я завжди з нетерпінням чекала його з роботи. А коли він щось робив, сиділа поруч. Він назавжди залишиться люблячим батьком і чоловіком. Завжди буде в нашій памʼяті та поруч із нами», – написала донька Надія.
Посмертно Ігор нагороджений нагрудним знаком «Комбатантський хрест». У Сторожинецькому ліцеї №4, де навчався захисник, відкрили меморіальну дошку на його честь.
Поховали воїна на кладовищі в рідному місті.
В Ігоря залишились дружина, син, донька і мати.
