Денис народився 23 грудня 1986 року в місті Києві. Закінчив там школу №226. З дитинства захоплювався спортом. Найбільше любив бокс. У 2014 році, коли почалася російсько-українська війна, Денис добровольцем пішов служити до новоствореного полку «Азов». Згодом продовжив військову службу в лавах 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. На початку 2020-го приєднався до 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Обіймав посаду командира 1-ї гірсько-штурмової роти.
Повномасштабне вторгнення Денис зустрів у лавах 10 ОГШБр. Спочатку боронив Київщину, потім воював на Донеччині. Двічі отримував контузії та важкі поранення, але, попри все, повертався у стрій. Його нагородили іменним годинником від Президента України та орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Мій чоловік був найкращий у цьому житті. Дуже добрий, дуже розумний, завжди всім допомагав, як міг. У нас було безмежне кохання. Денис завжди казав, що в нас одне серце на двох. Ми так хотіли дитинку, мріяли про спільне майбутнє, але ця клята війна забрала в мене найдорожче, що було в житті», – написала дружина Олена.
Поховали Дениса у місті Сколе на Львівщині.
У нього залишилася дружина Олена.
