Володимир народився в місті Нововолинськ Волинської області. Навчався у Нововолинській школі №5. Потім – у Нововолинському електромеханічному коледжі. У цивільному житті працював електромеханіком, майстром дільниці, начальником котельні на шахті.
Під час повномасштабного вторгнення чоловік став на захист своєї країни від ворога. Він воював у лавах 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Був розвідником розвідувального взводу.
«Мій чоловік для мене назавжди залишиться символом мужності та відваги. Героїзм його виявився в моментах, коли було найважче. Мій Герой, незважаючи на свій добрий, спокійний характер, переборюючи небезпеку і страх, сумлінно виконував бойові завдання, постійно перебуваючи на передовій у Донецькій, Харківській та Луганській областях. Пам'ятаю, з якою гордістю Вова розповідав про порятунок пораненого; про нагороду, яку йому обіцяло керівництво... На жаль, нагороди лише посмертні, відпустку так і не дочекався, будинок не придбав…» – розповіла Ірина Губерук.
Посмертно військового нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Похований Володимир у рідному місті на Алеї Слави.
У захисника залишились дружина і син.
