Олександр народився в селі Клепачі Полтавської області. Закінчив Шишаківську середню школу. Після служби в армії опанував спеціальність інженера-будівельника у Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка». Усе життя присвятив улюбленій справі – будівництву. Після закінчення інституту деякий час працював бригадиром у СВК «Перемога» у селі Клепачі. А потім аж до початку повномасштабної війни займався будівельними та ремонтними роботами як підприємець.
Олександр подарував відчуття справжньої домівки багатьом людям, він вкладав душу в кожен проєкт. Був креативним, творчим і сучасним. Любив учитися нового, постійно вдосконалювався. А ще любив українську поезію та пісні – і народні, і сучасні авторські.
Після початку повномасштабного російського вторгнення Олександр долучився до війська. Був командиром 3-го відділення охорони, 2-го взводу охорони роти охорони 1-го відділу Лубенського РТЦК та СП зведеної роти охорони Полтавського ОТЦК та СП.
З 21 січня 2024 року захисника прикомандирували до складу 110-ї окремої механізованої бригади імені Марка Безручка – обороняти Авдіївку.
«Це неймовірна людина, у якій поєднувалися, на перший погляд, непоєднувані риси: надзвичайна м'якість, ніжність, сила волі, твердість, рішучість, мудрість, витривалість, весела вдача...Саша мав загострене відчуття справедливості, був справжнім патріотом. Добровільно долучився до лав ЗСУ. Говорив: «Якщо мені не дадуть зброю, то піду воювати з палицею». Справжній воїн, він із честю та гідністю до останньої хвилини виконував усі поставлені перед ним завдання. Пишаюся тобою, мій Герою! Вдячна долі за тебе. Кохаю безмежно», – сказала цивільна дружина Світлана.
«Ти пішов із життя так рано. У моїй памʼяті завжди залишишся життєрадісним, молодим, сильним і красивим, – поділилася донька Марина. – Я завжди памʼятатиму, чому ти мене навчив, усі твої слова підтримки та всеосяжного розуміння. Ти все життя був моїм Героєм – тепер ти Герой для нашої країни. Тебе забрала війна, але памʼять про тебе ніхто не зможе у мене забрати. Я люблю тебе, спочивай з миром».
«Найкращий», – сказав син Сергій.
За сумлінне виконання службових обов'язків, відповідальність і дисципліну під час виконання завдань Олександра Гусаренка нагородили Грамотою командування частини.
Поховали захисника у рідному селі.
У Олександра залишилися батьки, син, донька, троє онуків, сестра та цивільна дружина.
