Іван родом з села Любопіль Одеської області. Жив у Одесі. Здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів у Южненському професійно-технічному училищі №2. Працював у мережах магазинів «Обжора» та «Сільпо» на посаді старшого охоронника. Цікавився автомобілями. З 2016 року брав участь в АТО у складі 28-ої окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу.
З початком повномасштабної війни чоловік був мобілізований до своєї рідної бригади та знову вирушив на фронт. Брав участь у боях на Миколаївщині й Херсонщині. Отримав поранення, після лікування відразу повернувся до побратимів. Тоді був нагороджений нагрудним знаком «Честь і Слава». Згодом у складі свого підрозділу опинився на Донеччині, де і прийняв свій останній бій.
«Наш Іван був найкращим з найкращих: люблячий, щирий, добрий, завжди веселий та усміхнений, як промінчик сонця. Був готовий в будь-яку хвилину прийти на допомогу. Мої діти його обожнювали, називали «Ваньою большим» і мріяли, як Ваня повернеться з війни і покатає на танку. Наш Іван був відданим своїй справі, неодноразово рятував побратимів на полі бою, ризикуючи власним життям. Ми дуже пишаємось ним, любимо і пам‘ятаємо. Нам дуже не вистачає його…» – розповіла дружина рідного брата загиблого Любов Собко.
Поховали воїна у рідному селі.
В Івана залишилися батьки, брат, дружина, донька, люблячі рідні, друзі та побратими.
