Анатолій народився 31 серпня 1985 року в Чернігові. Закінчив школу №7 і опанував фах електромонтера в ПТУ №1. Працював за спеціальністю на фабриці «Елегант». У 2003 році юнака призвали до армії. Після демобілізації влаштувався у гіпермаркет «ВЕНА». Паралельно навчався у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна» за спеціальністю «Економіка і підприємництво». Пізніше працював фахівцем радіаційної безпеки на ЧАЕС у СП «NOVARKA», а останнім часом – у компанії «ТРАНС ЛАЙН ГРУП».
Дуже любив рідне місто та цікавився історією Чернігівщини. Займався спортом, захоплювався риболовлею, любив відпочивати на природі.
У перший день повномасштабної війни Анатолій без вагань став на захист України. Служив у 119-й окремій бригаді територіальної оборони. Обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника. Брав участь в обороні Чернігова, а з серпня 2023 року воював на Луганщині.
«Чоловік завжди піклувався про сім’ю і наш добробут, нічого для нас не шкодував, безмежно любив донечок і пишався їхніми успіхами. Толя говорив, що не треба дивитися, як хто вчиняє, а треба самому робити все по совісті, бути людиною. Він ніколи не боявся змінювати роботу, професії через загострене почуття справедливості, постійно навчався нового, дуже легко сходився з людьми, не терпів брехні. Його просто неможливо було не любити.
Для нас він приклад мужності, доброти та справедливості, людина слова. Наш Герой відважно ніс службу, ніколи не жалівся, любив і поважав побратимів, які стали для нього другою родиною. Був нескореним і сильним духом, щирим, відвертим і товариським. Всі мої збори, добрі справи – в пам'ять про Толю. Світлих людей так мало, тому буду нести це світло за двох. Героям вічна пам'ять, честь і слава!» – написала дружина Юлія.
Посмертно Анатолія нагородили медаллю «За оборону Чернігова».
Поховали захисника на Алеї Героїв кладовища «Яцево» в Чернігові.
У нього залишилися дружина, дві доньки, батьки та брат.
