Степан народився в селі Чемеринці Львівської області. Закінчив Перемишлянську середню школу №1. Згодом продовжив навчання у Львівському професійно-технічному училищі №1, де опанував фах водія. Пройшов строкову військову служби. Жив з родиною у Львові. З 1991 року працював у Державному міському комунальному підприємстві «Львівелектротранс» на посаді водія. Був учасником АТО на Донбасі.
Під час повномасштабної війни чоловік знову вирішив захищати свою країну від окупантів. Воював у лавах 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила. Був командиром відділення зенітного артилерійського взводу. Боронив Луганську область.
«Це був найкращий тато, про якого можна було тільки мріяти. Доброзичливий, щирий, чуйний, добрий. Завжди стояв на дорозі правди, не терпів брехні. Допомагав усім, хто просив про допомогу. На першому місці завжди була сім’я. Працював вдень та вночі, не покладаючи рук. Намагався дати дітям усе те, чого не було в нього. Веселий, завжди усміхнений, гарний син, вірний друг, коханий чоловік, найкращий тато. З перших днів війни став до лав Збройних сил України без вагань. Патріот своєї землі», – розповіла донька полеглого бійця Юлія.
Посмертно боєць нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна в селі Погорільці на Львівщині.
У нього залишилися мама, дружина, донька, син, сестри, брат, похресники.
