Ярослав народився у Львові, закінчив Національний університет «Львівська політехніка». З 2006 року служив у Національній гвардії України, брав участь в АТО. Прослуживши понад 13 років, звільнився. Допомагав дружині волонтерити.
Працював будівельником, мав свою бригаду, з якою займався ремонтами. Любив грати на гітарі, подорожувати, обожнював гори та проводити час з родиною, не втрачав жодної миті побути разом з ними. У вільний час також рибалив, куди брав з собою доньку.
Після повномасштабного вторгнення Ярік не зміг залишитися осторонь, довго ходив у військкомат і зрештою поїхав на війну у складі добровольчого батальйону «Карпатська Січ». Сказав рідним, що його місце там, щоб їм нічого не загрожувало.
«Я скільки хочу про нього сказати, але сльози душать… Таких чоловіків немає, як і людей з таким щирим серцем. Мій чоловік справжній Герой… Завжди щирий, добрий та веселий», – зазначила дружина Анна.
«Сміливий, завжди веселий та життєрадісний. Любив свою сім’ю і багато про неї розповідав. На війну пішов захищати власну країну, як справжній патріот. Надійний друг, добрий товариш та добрий воїн. Загинув на полі бою», – розповіли побратими.
Поховали військовослужбовця на Марсовому полі Личаківського кладовища у Львові.
У Ярослава залишилися батьки, брат, дружина і донька.
