Сергій народився в селі Павлівка Вінницької області. Закінчив місцеву школу. На власній фурі працював далекобійником. Мав наречену, з якою мріяв про власний будинок, дітей і подорожі. Вів здоровий спосіб життя та займався спортом.
Хлопець був на Майдані під час Революції гідності. У 2014 році займався волонтерською діяльністю.
З перших днів повномасштабної війни допомагав ЗСУ – доставляв боєприпаси. У червні отримав повістку та пішов боронити Батьківщину. Воював у складі 46-ї окремої десантно-штурмової бригади. Обіймав посаду водія. Брав участь у звільненні Херсона, боях за Бахмут, а потім – за Соледар. На автомобілі двічі підривався на міні, отримав поранення, але завжди повертався у стрій.
«Якщо люди його бачили раз у житті, вже ніколи не забували. Тому, що від нього наскільки перла енергія та позитив, що його неможливо було забути. Він завжди був усміхнений. Захищав і жалів усіх навколо. А сам ніколи не скаржився. Він вважав, що бути на війні – це його місія, що він має бути там, має йти першим. Він нічого не боявся. Як приїжджали його хлопці, то говорили, що він відповідав за адекватність. В нього завжди був холодний розум і бажання йти вперед», – розповіла племінниця загиблого Анастасія.
Героя поховали в рідному селі.
У Сергія залишилися батьки та наречена.
