Андрій народився в селищі Великі Коровинці Житомирської області. Закінчив там школу. Хоча в дитинстві мріяв стати машиністом, працював будівельником. У вільний час займався спортом. Життя лише починалося, тому хлопець мав багато планів і мрій на майбутнє.
Однак повномасштабна війна зруйнувала все, увірвавшись в його життя. Як справжній патріот, хлопець без вагань долучився до лав захисників, щоб боронити рідні землі від окупантів. Воював у складі 30-ої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Служив на посаді оператора зенітного ракетного взводу.
«Був чесним, мужнім, справедливим, добрим до останнього, мав талант підіймати настрій, навіть коли в самого було тяжко на душі. Дарував квіти, як тільки була можливість, через мого брата просив таємно це робити, щоб був сюрприз. Кожну вільну хвилину телефонував і писав. Вдячність і гордість за те, що ми зустрілись. Назавжди кохаю, мій котик…» – написала дружина загиблого Світлана.
Поховали молодого воїна у рідному селі.
Вдома на нього чекали батьки, брати, сестри і дружина.
