Дмитро народився у місті Костянтинівка Донецької області. У дитинстві був кмітливим, допитливим, добрим і дуже працьовитим хлопчиком. Закінчив місцеву школу №5 і вступив до Костянтинівського технікуму Луганського національного аграрного університету. У 2015 продовжив навчання вже у Харківському національному аграрному університеті імені Василя Докучаєва за спеціальністю «Агрономія». Пройшов строкову службу при Військовому інституті танкових військ НТУ «ХПІ». У вільний час любив читати, займався велоспортом, волейболом, віддавав перевагу екстремальними видами відпочинку. Був нумізматом, захоплювався аніме. Був активним учасником музично-фестивального життя України. Полюбляв тварин, квіти і мандри. Мріяв відвідати Японію, зайнятися розведенням єнотів і відкрити крафтову пивоварню.
На момент повномасштабного вторгнення окупантів Дмитро жив і працював у Польщі. Але повернувся на Батьківщину, щоб стати на її захист. 1 березня 2022 року він приєднався до лав 80-ї окремої десантно-штурмової бригади та вирушив на передову.
«Діма завжди був вільним, самодостатнім і незалежним. Братик був найдобрішою людиною. Чесний і відкритий. Ніколи не мислив стереотипами та завжди вірив у людей. Оптимістичний і веселий. Завжди поряд, навіть на відстані. Завжди підтримає, вислухає, допоможе. З самого його народження ми були разом. Тепер наче частина мене померла разом з ним. Ми дуже сумуємо за нашим сином, братом, дядею і другом», – розповіла сестра полеглого воїна Ірина.
«Дмитро був сміливим і завжди позитивним. Авантюрист. Багато де бував і ще планував об'їздити весь світ. Нічого не боявся і загинув як Герой», – додала подруга Юлія Терещенко.
Поховали воїна на Алея почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища у Кропивницькому.
У Дмитра залишилися батьки, сестра та племінниця.
