Олександр народився 21 жовтня 1975 року в Миколаєві. Закінчив Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова. Працював електромеханіком у судноплавній компанії «Укррічфлот». Також займався будівництвом, а у вільний час майстрував вироби з металу.
Після повномасштабного вторгнення служив командиром стрілецького відділення 188-го батальйону 123-ї окремої бригади територіальної оборони.
«Найідеальніший чоловік, найкращий батько, люблячий син і брат. Працьовитий, ніколи не сидів без діла, завжди щось робив, удосконалював, майстрував. Так про нього говорять усі, хто його знав», – розповіла дружина Вікторія Федорчук.
За відвагу та самовідданість Олександра нагородили відзнаками «За оборону Миколаєва» та «Хрест Святого Миколая», медаллю «За відвагу», Хрестом «Честь і Слава», а посмертно – нагрудними знаками «Гідність та Честь» і «Комбатантський Хрест».
Поховали воїна у Миколаєві.
У нього залишилися батьки, дружина, два сини та сестра.
