Микола був родом з Києва. Закінчив Міжгалузеву академію управління за спеціальністю «Облік та аудит», ставши магістром з економіки. Був за фахом бізнес-аналітиком. Тривалий час працював в Укрсиббанку, а останнім часом – у компанії «Манівео». Захоплювався риболовлею, полюванням, любив розмальовувати картини за номерами.
Під час повномасштабної війни чоловік став на захист Батьківщини від окупантів. Воював у лавах 123-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був гранатометником у 188-му окремому батальйоні (в/ч А7354).
«Микола жив так, як більшість лише мріє: з любов’ю до людей, честю та відданістю родині та країні, – поділилася його дружина Тетяна. – Він був найблагороднішою людиною, яку я коли-небудь знала. Він мав стрижень і принципи, яким ніколи не зраджував. Він завжди робив усе можливе, щоб його рідні були щасливими, підтримував і переживав за всіх, кого любив. Його гідність, справедливість, переконання та патріотизм були непохитними.
Його рішення піти на фронт було важким, але природним. Він завжди казав: «Чому моє життя важливіше за життя інших?». Він ставив честь, справедливість і любов до ближнього вище за все. Світ втратив надзвичайну людину, яку мені пощастило знати та любити. Вічна слава і пам’ять Миколі! Я завжди любитиму і пам’ятатиму мого прекрасного чоловіка».
Поховали захисника на Берковецькому кладовищі столиці.
У нього залишилися батьки, брат із сім’єю, дружина, донька та син, якому на момент загибелі тата було 6 місяців.
