Андрій народився у Львові в родині археолога. З дитинства захопився справою батька, тому із вибором майбутньої професії не вагався. У 2011-му закінчив історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, ще за три роки – аспірантуру при кафедрі археології та спеціальних галузей історичної науки. Багато років брав участь в археологічних експедиціях, проводив дослідження пам’яток Прикарпаття. У 2015-му став заступником директора з наукової роботи Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ».
У перші дні повномасштабної війни Андрій приєднався до лав 103-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України.
«Андрію, Ти – Світло мого життя. Моя радість, моє натхнення. Ти – наша гордість, гідний приклад для наслідування. Пишаюся тобою у всіх сенсах: коханий чоловік, чудовий батько, зразковий сім'янин, щирий християнин, професійний археолог, вірний друг, патріот і справжній син України, безстрашний та хоробрий воїн (знаю, що ти по-іншому би не зміг...все знаю...)... Дякую тобі, моє Серденько, що наповнив моє життя змістом. Дякую за 10 прекрасних років спільного подружнього життя. Дякую за чудового сина, він твоє продовження. Дякую за захист кожного із нас. Ти вірив в перемогу, і наближав її, і вона таки буде. І навіть смерть не розлучить нас, адже Ти і надалі продовжуєш жити у моєму серці», – написала дружина загиблого Галина.
«Друже Сірий! Ти був відважний і надійний побратим! Справжній козак! З тобою було завжди цікаво і весело! Дякую за силу духу і відданість перемозі! Дякую за службу!», – написав побратим Назар Сакал.
Поховали воїна на Личаківському кладовищі у рідному Львові.
Вдома на Андрія чекали дружина і син.
