Сергій народився в селі Осинівка, РФ. Жив у місті Костопіль Рівненської області. Навчався на електрика в Костопільському СПТУ №14. Також опанував фах газовика та слюсаря. У 1990 – 1993 роках проходив строкову службу в морському флоті. У цивільному житті певний час працював у котельні, далі став столяром і виготовляв меблі на замовлення. Останнім місцем роботи став завод «Українські лісопильні».
На дозвіллі обожнював рибалити, згодом почав брати з собою найменшого сина на нічну риболовлю. Також любив проводити вихідні вдома з родиною.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік долучився до Збройних Сил України та вирушив на фронт. Воював у лавах 115-ї окремої механізованої бригади. Був водієм-електриком.
За гідну службу Сергія Матвійчука нагородили медалями «За військову службу Україні» та «Захиснику Вітчизни» (посмертно).
«Скільки ще було планів… Стоїть майстерня закрита, який був майстер! Скільки ще людей чекали, що повернеться додому, щоб замовити меблі. Підростають діти, і тільки залишився спомин про тата, згадується кожна деталь розмови. Хороший був чоловік, добрий батько і хоробрий Воїн!» – поділилася дружина Людмила.
Поховали військового на Алеї Слави нового кладовища в Костополі.
Вдома на нього чекали дружина та троє дітей.
