Дмитро народився в селі Вишневе Одеської області. Навчався в Любашівській школі-ліцеї. Після закінчення 9-го класу вступив до Ісаєвського технікуму, де здобув фах зварювальника. Захоплювався риболовлею. Мав багато друзів. Після досягнення повноліття мріяв піти в армію. Вважав, що саме там стають справжніми чоловіками.
2 січня 2022 року Дмитру виповнилося 18 і він здійснив мрію – став військовослужбовцем 137-го батальйону 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Служив на посаді кулеметника штурмового відділення. А вже наступного місяця почалася повномасштабна війна.
Вранці 18 березня 2022 року російські окупанти завдали по Миколаєву потужного ракетного удару. Були влучання в інфрастукурні об’єкти, зокрема, і у військову казарму. Міський голова розповів, що в місті не встигли включити систему оповіщення через те, що ракети летіли з близької дистанції. Десятки військовослужбовців загинули уві сні.
До 26 грудня 2022 року Дмитро вважався безвісти зниклим. Батьки до останнього сподівалися, що він вижив, але ДНК-експертиза підтвердила найгірше. Через три дні родина змогла поховати свого Героя у рідному Вишневому.
«Дімка був добрим, щирим, ввічливим хлопцем, люблячим сином і найкращим братом. Це світла людина з чистою душею та добрим серцем», – розповіла рідна сестра загиблого Вікторія.
У Дмитра залишилися батько Дмитро, мама Олена, сестри Валентина та Вікторія, брат Валентин.
