Руслан народився в селі Уланів Вінницької області. Закінчив Уланівську середню школу. Пройшов строкову військову службу. Останнім часом працював охоронником у приватній фірмі. Мав багато мрій, планував одружитися та створити власну сім’ю, але так і не встиг.
Під час повномасштабного російського вторгнення Руслан став військовослужбовцем Збройних Сил України. Воював проти окупантів у лавах 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Був помічником гранатометника.
«Про Руслана всі відгукуються як про напрочуд позитивного, завжди веселого й усміхненого. Не вмів ображатись. Для мене був добрим, турботливим сином. Ми мали спільні таємниці. Мав на меті викарбувати в ділянці серця тату зі словами Шевченка «і на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син і буде мати і будуть люди на землі». Був щирим патріотом», – розповіла мама воїна Алла.
Поховали військовослужбовця у рідному селі.
Вдома на Руслана чекали батьки, брат і наречена.
