Андрій родом з Вінниці. У дитинстві займався танцями, виступав на всеукраїнських і міжнародних фестивалях і конкурсах. Закінчив Вінницький фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну КНУБА. Захоплювався їздою на велосипеді. Згодом пішов на військову службу. Воював в АТО/ООС на Донбасі у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ.
Під час повномасштабної війни Андрій воював за Україну у лавах 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
«Загинув мій найкращий друг. Андрій мені завжди говорив: «Якщо мене не стане, я не хочу щоб ви плакали, а хочу щоб ви посміхались та пам'ятали, який у вас був веселий друг». Я досі не можу повірити, що тебе нема друже! Я досі чекаю твого дзвінка: «Макс, це був жарт, зі мною все добре». Всі, хто знають Андрія, пам'ятають як він посміхався та жартував. Він був справжнім другом і сміливим воїном. Він захищав свою Батьківщину, свою сім'ю. Ти в серці у кожного із нас. Ти назавжди у моєму серці», – написав Макс Паламарчук.
«Андрюха був... Ніколи не думав, що писатиму про тебе в минулому часі, друже... але... Був дуже відповідальним і організованим, був першим, хто готовий прийти на допомогу. Андрюха – душа компанії, генератор жартів і приколів, сумно з Соколом ніколи не було. Очі його завжди світилися від енергії, якою він був, здавалося, переповнений. Його посмішка і сміх дуже чітко і яскраво відображається в пам'яті весь сьогоднішній день... Тому Андрюха не був, а буде! Буде назавжди в наших серцях і пам'яті! Вічна пам'ять тобі і слава!» – написав товариш Павло Мацюк.
Поховали воїна на Сабарівському кладовищі у Вінниці.
В Андрія залишилися батьки, сестри, племінник і багато друзів.
