Наталія народилася 18 грудня 1977 року в Новій Каховці, виросла неподалік – у селищі Дніпряни. Закінчила місцеву школу. Працювала гардеробницею та продавчинею. Таким чином могла доглядати за матір'ю, яка хворіла на цукровий діабет, і заробляти гроші.
«Ми з Наталією ходили до однієї школи, до одного клубу на дискотеку. Тільки я трохи старший за неї, тому запримітив Наташу вже під час своєї служби в армії. Все закрутилося зненацька. Але стало на все життя. В нас все було добре. Мені її зараз дуже бракує», – сказав Володимир.
Вони одружилися в квітні 2001 року. Разом виховували доньку Катерину і сина Артема. Певний час подружжя служило разом: у 2003 році Наталія долучилася до ЗСУ. Служила у складі 4-го підрозділу 208-ї зенітної ракетної бригади.
«Це рішення Наталія прийняла самостійно. Одного вечора сказала: «Я завтра йду до вашої частини оформлювати документи». Був проти, але забороняти не став. Прийняв її бажання», – розповів чоловік Володимир.
У 2018 році Наталія заочно закінчила Новокаховський гуманітарний інститут Університету «Україна» за юридичним фахом. Вільний час присвячувала родині. Смачно готувала. Обожнювала тварин. Любила подорожувати з сім'єю: найбільше любили Крим, Дніпровські плавні у Новій Каховці та берег водосховища у Малокаховці.
У перший день повномасштабного вторгнення, коли Наталія загинула, її чоловік був у місті Волноваха на Донеччині.
«Того дня першою зателефонувала знайома, яка не знала, що я не вдома. Спитала, що трапилося у військовій частині, чому чути вибухи. Почав набирати дружину, але вона була поза зоною. Пізніше передзвонила. Сказала, що ховалася в підвалі через обстріл. Ми говорили ще кілька разів, і я постійно чув вибухи. А потім на мій дзвінок відповів незнайомий голос, який повідомив, що Наташа поранена і її везуть до лікарні. Більше ніхто мені вже не відповідав…», – поділився Володимир.
У Наталії Кочас залишилися чоловік і двоє дітей.
