Максим народився в селі Владична Чернівецької області. Навчався у Широковецькому ліцеї. Потім закінчив Ставчанський професійний ліцей, здобув фах шофера-тракториста. Захоплювався футболом і волейболом.
Під час повномасштабного вторгнення, влітку 2022 року, хлопець був призваний до лав Збройних сил України. Служив у 8-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні 10-ї ОГШБр. Обіймав посаду заступника командира бойової машини, навідника-оператора гірсько-штурмового відділення.
«Мій брат у 21 рік пішов добровольцем на війну, щоб захистити свою країну. Під час проходження служби у лавах ЗСУ він отримував багато поранень, бачив все те пекло на власні очі і все ж продовжує воювати далі. Його не зупиняли жодні відмовки. Він знову і знову повертався на війну, щоб захищати нас. Мій брат є прикладом відважності, мужності, героїзму. Він був людиною надзвичайно щирою, доброю, працьовитою, ніколи нікому не відмовляв. Для мене – це біль на все життя, який зростає з кожним все більше і більше. Братик для мене Герой, Захисник на все життя», – розповіла рідна сестра загиблого Інеса.
Посмертно бійця нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Максима у рідному селі.
У нього залишилися батьки, дві сестри, бабуся, дідусі, тітки.
