Олександр народився і жив у Мелітополі Запорізької області. Закінчив Мелітопольське вище професійне училище №40. У 2014-2015 роках брав участь в АТО. У мирному житті працював підприємцем – займався ремонтом гаджетів.
Маючи бойовий досвід, чоловік не став зволікати і у 2022 році, коли окупанти розпочали повномасштабне вторгнення на територію України. Олександр приєднався до 128-ої окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Служив снайпером 2 категорії відділення снайперів роти вогневої підтримки 232-го батальйону.
«Ще у 2014 році він пішов боротись зі словами: «Я не хочу, щоб ти з мамою бачила те, що бачив я. Тому я тут». І цього разу так сталось – він виїхав з Мелітополя у перші дні великої війни і пішов до військкомату, через місяць потрапив на Донецький напрямок. Він був космічний, завжди зі своєю думкою, люди тягнулись до нього. У нього завжди була купа планів. Побратими дуже тепло відгукувались про нього, кажучи, що він був «незамінний» і їм його не вистачає. Нам з мамою дуже болить і не вистачає…» – розповіла рідна сестра загиблого Дарʼя.
Поховали воїна на Кушугумському кладовищі біля Запоріжжя. Мама так і не змогла попрощатися з сином, оскільки перебуває в окупованому місті.
В Олександра залишилися мама, сестра, інші рідні, друзі та побратими.
