Василь народився у місті Миколаїв Львівської області. Здобув середню технічну освіту. Працював автомеханіком.
З початком повномасштабної війни чоловік, не сказавши рідним про свої наміри, пішов до військкомату. Згодом у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади вирушив захищати Україну від окупантів.
5 жовтня разом із побратимами Кобра виїхав на бойове завдання. У їх бронеавтомобіль «Козак» влучив ворожий снаряд. Троє бійців загинули одразу. Василь витягнув поранених. Разом вони пересіли в інший «Козак», в який майже одразу влучив другий снаряд. Військові встигли вистрибнути, але ще один приліт обірвав життя Василя. Тіло чоловіка знайшли лише через місяць після загибелі у день звільнення Херсона. Впізнали його вже по речах.
«Мій чоловік ніколи нічого не боявся, він для нас завжди був підтримкою та опорою. Він був мужній і сильний. Дуже любив життя і хотів жити, але, на жаль, війна його у нас забрала», – розповіла дружина захисника Ольга.
Поховали військовослужбовця у рідному місті.
У Василя залишилися мама, дружина та двоє дітей.
У 2022 році 8-річний син полеглого воїна Дмитро написав листа Святому Миколаю з проханням визнати тата Героєм України.
