Віталій народився і жив у Тернополі. Закінчив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. Понад 17 років працював в органах прокуратури. В останні роки був начальником управління Тернопільської обласної прокуратури і старшим радником юстиції. Обожнював читати військову та історичну літературу, подорожувати. Займався спортом. Хотів, щоб його діти зростали у сильній і незалежній країні.
Саме тому з початком повномасштабної війни Віталій приєднався до Військово-морських сил Збройних Сил України. Служив у 88-му батальйоні 35-ої окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського.
«Віталій був великою людиною. Патріот, прекрасний чоловік, неймовірний батько, чудовий син і працьовитий фахівець. Людина мудра не по роках. Спокійний, врівноважений, неконфліктний, добрий, відповідальний. Захоплювався історією, особливо цікавився війнами, багато читав. Займався спортом, любив подорожувати з нами. Завжди переймався чужими проблемами і намагався допомагати», – розповіла дружина загиблого.
«Колеги запам’ятали Віталія, як людину честі та великої доброти, спокійного, надійного, впевненого у своїх силах, завжди готового прийти на допомогу. Він мав загострене почуття справедливості, неодноразово ділився своїми знаннями і досвідом у сфері юриспруденції зі студентами. Як правознавець, він розумів, чим загрожує Україні «руській мір». Тому з початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем до лав ЗСУ і став на захист України. Він віддав за неї, за нас з вами, за життя в мирній, незалежній, вільній і багатій країні, найцінніше – своє життя», – написали на сайті юридичного університету.
Посмертно Героя нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня та присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернопіль».
Поховали Віталія на Микулинецькому кладовищі в рідному місті.
У захисника залишилися дружина Ольга, діти Максим, Маргарита і Марія, рідні, друзі, колеги та побратими.
