Ігор народився 7 вересня 1976 року в селищі Дашава Львівської області. Проживав у селі Конюхів. Навчався у Конюхівській школі, згодом – у Стрийському вищому професійному училищі № 34. Працював на Стрийському вагоноремонтному заводі. Після одруження разом із сім’єю переїхав до села Гірне на Львівщині. Ігор мав особливу любов до своєї землі – його сад був маленьким раєм: доглянутий і затишний. Там панував спокій, який він сам творив своїми руками.
Ігор брав участь в АТО/ООС. Тоді отримав від побратимів псевдо Мольфар – за те, що завжди мав із собою аптечку, щоб надати потрібну допомогу. Товариші по службі вважали його справжнім мольфаром, адже володів знаннями й був мудрим.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Ігор знову взяв до рук зброю, щоб стати на захист Батьківщини. Спершу воював у лавах 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, а згодом перевівся до 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Служив стрільцем 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону. Псевдо Граф отримав через своє прізвище. У лютому 2024 року зазнав поранення поблизу села Лобкове Запорізької області.
«Тато був людиною великої доброти, мудрості та підтримки. Він часто розповідав нам про історію, ділився своїм баченням світу. Його доброта, лагідна усмішка, рішучість у вчинках і щирість у словах назавжди залишаться в серцях усіх, хто його знав», – написали доньки Ярина та Марта.
За службу Ігоря Короля відзначили медаллю «Захиснику Вітчизни», нагрудним знаком «Комбатантський хрест» та відзнакою «Хрест Воїна-Єгеря» ІІІ ступеня. На його честь встановили дві меморіальні дошки – на Стрийському вагоноремонтному заводі та на будівлі Конюхівської школи.
Поховали воїна в селі Гірне на Львівщині.
У нього залишилися дружина та двоє дітей.
