Віталій народився в селі Роставиця Житомирської області. Навчався там у школі. У 2020 році закінчив Київське вище професійне училище будівництва і архітектури. Після цього відразу пішов на строкову службу, згодом підписав контракт із ЗСУ. Любив спорт та автомобілі. Мріяв одружитися із коханою та створити міцну родину.
Спочатку Віталій служив у 72-ій окремій механізованій бригаді ЗСУ. Виконував бойові завдання в ООС на Донеччині. З початком повномасштабного вторгнення продовжував боронити Україну від ворога. Навесні 2023-го перевівся до Національної гвардії України. Ніс службу в 12-ій бригаді оперативного призначення «Азов». Був помічником гранатометника взводу спеціального призначення.
«Наша дитина з 18 років нічого в житті не бачила, крім крові та автоматів… Воював в Авдіївці, отримав статус учасника бойових дій. Всі три роки воював у гарячих точках, був сміливим. Завжди був на позитиві, ніколи не плакав. Всім допомагав. Мав кохану дівчину та планував одружитися… Дуже шкода, що він так мало прожив і його мрії не збулися», – розповіла хрещена загиблого.
«Ми ніколи його не забудемо, досі чекаємо і дуже дуже сильно кохаємо. Цей біль ніколи не пройде. Ти став ангелом, який оберігає нас з неба», – написала його кохана дівчина.
Поховали молодого воїна у рідному селі.
У Віталія залишилися батьки Микола та Людмила, старша сестра Вікторія, молодший брат Денис, дівчина Ангеліна, рідні, друзі та побратими.
