Андрій Юрійович народився в селі Хороцево Івано-Франківської області. Після школи проходив строкову військову службу. Згодом одружився та переїхав в село Бабин, звідки була його кохана. Подружжя їздило на заробітки за кордон. Мріяли про родинний затишок і дітей.
Коли почалася повномасштабна війна, у пари народився син. А вже в березні 2022-го Андрій пішов на фронт. Спочатку воював у складі 22-го окремого стрілецького батальйону ЗСУ, потім приєднався до 116-ї окремої механізованої бригади. Служив на посаді оператора-навідника, заступника командира бойової машини. Брав участь у боях у Харківській, Запорізькій та Донецькій областях. Був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
«Андрій мав за честь боронити Україну пліч-о-пліч зі своїми побратимами. Його запам’ятали хоробрим, мужнім, з великим серцем і завжди з посмішкою на обличчі», – зазначила його дружина.
«Як важко жити без своєї кровиночки... Захищаючи нашу землю від окупантів, загинув мій синочок, мій соколик ясний. Віддавши своє життя за Україну. Нікому не зрозуміти материнського болю, від якого крається серденько. Словами цього неможливо передати», – написала мама Людмила Петрушко.
Поховали воїна в селі Бабин на Івано-Франківщині.
Вдома на Андрія чекали дружина Марія, син Вадим, якому на момент загибелі тата було 2 роки, любляча родина та друзі.
