Ігор народився 29 травня 2003 року на Львівщині, жив у Києві. Закінчив ліцей 23 «Кадетський корпус» з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Володимира Великого, а у 2022 році – Київський професійний коледж сфери послуг (раніше – вище професійне училище № 33 м. Києва), де опанував фах кухаря. Потім вступив до Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», де навчався заочно. Працював сушистом у закладі «Томаха», раніше – кухарем. Цікавився футболом і захоплювався автомобілями марки «Жигулі».
З початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем захищати Україну. Служив у 116-й окремій механізованій бригаді. Псевдо Кадет отримав через навчання у «Кадетському корпусі».
«Ігор був добрим, чесним, справедливим, відданим, завжди приходив на допомогу. Він був найкращим – золота дитина і сенс мого життя. Втрата такого сина, як Ігор, – це велике горе, невимовний біль, крик душі…», – написала мама Світлана.
Поховали захисника на Лісовому кладовищі у Києві.
«Ігор був не просто солдатом – він був людиною з великої літери. Мужній, відданий, щирий. З дитинства мав сильний характер, завжди намагався допомогти іншим і був на боці справедливості. У ньому поєднувалися сила і доброта, рішучість і лагідність. У мирному житті він мріяв про прості, але такі важливі речі – про сімʼю, дім, про майбутнє, в якому немає війни. Його втрата – це невимовний біль для всіх, хто його знав, та водночас гордість, бо він жив і загинув як справжній Герой. Він назавжди залишиться в нашій памʼяті та серцях», – сказала наречена Наталія.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
У нього залишилися мама, наречена, тітка з дядьком та найкращі друзі.
