Андрій народився і жив у місті Соснівка Львівської області. Навчався у місцевій школі. Потім пройшов строкову військову службу. Працював бригадиром-провідником. На дозвіллі любив дивитися футбол і проводити час із родиною.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік приєднався до лав Збройних сил України, щоб захищати рідну країну від окупантів. Воював у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Обіймав посаду стрільця-зенітника.
«Той страшний день, коли мама повідомила про мого батька, я не забуду ніколи.. 8 червня, середа, був сонячний теплий день, але після цього дзвінка все змінилося. Я не бачила і не чула нікого, я не могла повірити, що це могло статися в нашій родині. Наш тато ніколи не готувався до смерті, завжди був на позитиві, бо знав, що ми його чекаємо. Скільки він там пережив та скільки разів вилазив з рук смерті – не злічити. Для всіх тих, хто його знав, він завжди буде позитивним, смішним, добрим чоловіком. Ми тебе любимо і досі чекаємо», – розповідає донька загиблого.
Поховали захисника у рідному місті.
Вдома на Андрія чекали дружина Оксана, донька Вікторія, сини Євген та Максим, батьки, брати, похресники та вся сім‘я.
