Сергій народився в місті Шепетівка Хмельницької області. Закінчив історичний факультет Кам’янець-Подільського національного університету. Захоплювався танцями, боротьбою, театральним мистецтвом. Після навчання уклав контракт із ЗСУ, служив у морфлоті в Севастополі. Незадовго до анексії Криму пішов зі служби та переїхав до Києва. Брав участь у Майдані, був активним борцем за правду та свободу. Працював на різних роботах, у січні 2022-го влаштувався на «Нову пошту».
«Сергій був істориком за освітою, морпіхом за фахом, танцюристом в душі, чудовою людиною – по життю. Мав безліч друзів і ніколи не мав ворогів, бо ні з ким не сварився. Добрим був, але справедливим, з дитинства захищав слабких. Де був Сєрий – там завжди ставало світло і весело, мав неймовірне почуття гумору. Був щедрим до нестями, легко віддавав останню сорочку, якщо бачив, що комусь умовно холодно, а сам спокійно ходив голим і з відкритою душею. Любив собак і дітей. І собаки, і діти відповідали йому теж палкою любов'ю. Сергій любив мандрувати. Любив риболовлю, як він сам стверджував, за сам процес. Грав на гітарі, співав українських пісень. А ще – неймовірно танцював. Щоденно танцював. Сам для себе. Вмикав музику і хоча б 10-15 хвилин його ніхто не смів турбувати», – розповідають близькі загиблого.
У перші дні повномасштабної війни чоловік тиждень ходив до військкомату і просився до ЗСУ та на фронт. Спочатку його направили до складу 3-ї окремої танкової Залізної бригади, згодом перевели до 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Так Сергій потрапив в Авдіївку, де із розвідувальною групою виконував складні бойові завдання.
Посмертно солдат Козиняк Сергій Андрійович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна на Алеї Слави в місті Кам’янець-Подільський Хмельницької області.
У нього залишилися дружина, син, рідні, друзі та побратими.
