Ігор народився і виріс Маріуполі. Дуже любив це місто. Здобував освіту за спеціальністю «Право» в Навчально-науковому інституті управління Маріупольського державного університету. У 2014 році разом з друзями з числа футбольних фанатів вступив до лав полку «Азов». Брав участь в АТО, зокрема в Широкинській операції. Після декількох років служби звільнився, активно займався громадською діяльністю. Одружився на коханій дівчині Еллі, у пари народилась донька Майя.
Довго залишатись цивільним в Ігоря не вийшло – за рік до початку повномасштабної війни він повернувся до лав «Азова». Служив на посаді старшого навідника вогневого розрахунку мінометного взводу. Повномасштабне вторгнення зустрів у Маріуполі. Обороняючи місто, понад усе переживав за родину – вони не встигли виїхати завчасно. Навіть зміг двічі навідатись до дружини.
«Ти приїхав на інший бік міста, щоб дізнатися як ми й привезти продукти разом зі своїми побратимами. Ти був такий розгублений, майже нічого не казав. Тільки обіймав і сказав, що все буде добре. І попросив на пам'ять сфотографувати з дочкою. Так і вийшло... на пам'ять… Я так сильно тебе люблю і завжди буду… І я б пережила це знову і знову, весь цей шлях з тобою, від початку і до кінця», – розповіла про останню зустріч з коханим дружина полеглого воїна Елла.
Тіло Героя вдалось повернути рідним лише через п’ять місяців після смерті. Його кремували.
Боєць посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
В Ігоря залишились батьки, дружина та донька.
