Дмитро народився у місті Біла Церква Київської області. Навчався у Київському національному авіаційному університеті на факультеті програмування. Згодом працював автомобільним електриком. Завжди цікавився технікою.
Коли почалась російсько-українська війна, Дмитро вступив до лав полку «Азову». З 2015 року жив і ніс службу в Маріуполі на Донеччині. Брав участь в АТО. Після закінчення контракту залишився в місті. Там зустрів своє кохання і планував майбутнє.
З початком повномасштабного російського вторгнення Електрик знову взяв до рук зброю. Разом із побратимами з ОЗСП «Азов» НГУ він обороняв Маріуполь. Був помічником гранатометника і без вагань нищив ворога. Після виходу з «Азовсталі» російські військові вивезли українських оборонців до Оленівської колонії, де в ніч на 29 липня 2022 року влаштували теракт. Тоді ворог опублікував список загиблих і поранених, серед яких було ім’я Дмитра.
«Дмитро був справжнім патріотом, який вірив у майбутнє України. Боровся до останнього та поклав життя за незалежність, волю та свободу нашої Держави!» – розповіла сестра воїна Людмила.
Попрощатися із загиблим героєм змогли лише 7 червня 2023 року. Дмитра поховали на Алеї Героїв кладовища «Сухий Яр» у рідній Білій Церкві.
У воїна залишилися батьки, сестра, донька і наречена.
