Олександр був родом із села Великий Митник Вінницької області. Закінчив Козятинське професійно-технічне училище №17 і здобув фах механіка поїздів.
Змолоду працював на маслозаводі, потім – охоронцем у фірмі «Яструб». Згодом став підприємцем і мав власний прибутковий бізнес. Любив садівництво. На подвір'ї сам висадив понад 50 фруктових дерев, полуницю, багато кущів ягід: малини, ожини й інших. Захоплювався риболовлею.
Під час повномасштабного вторгнення долучився до Збройних Сил України. Спочатку служив у 58-ій окремій мотопіхотній бригаді, потім – у 101-ій окремій бригаді охорони Генерального Штабу ЗСУ. Воював на посаді стрільця-помічника гранатометника.
«Найсміливіший, люблячий, турботливий, сильний, незламний тато. Він загинув за свою родину, він дуже хотів жити. Тато залишиться для мене завжди енергійним, усміхненим і надзвичайно гіперактивним. Я жила для нього, а зараз – на честь нього! Пишаюсь ним, пишаюсь, що я його донька. Він – приклад. Він – моя душа!» – розповіла донька Анастасія.
Поховали Олександра в рідному селі.
У нього залишились дружина Олена, донька Анастасія і син Назар.
