1 квітня, повертаючись на автомобілі з бойового завдання, отримав поранення біля селища Макарів. У важкому стані воїна доправили до лікарні, де за його життя боролися до останнього.
Євгеній народився в селі Миронівка Дніпропетровської області. Закінчив із відзнакою 9 класів місцевої школи. У 2004-2008 роках навчався у Криворізькому автотранспортному технікумі (згодом – Автотранспортний фаховий коледж Криворізького національного університету). Здобув фах автомеханіка, навчання закінчив із відзнакою. У 2009-му у Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті здобув ступінь бакалавра за спеціальністю «Інженерна механіка».
Працював на підприємствах Кривого Рогу автослюсарем і водієм. З 2010-го був патрульним поліцейським Довгинцівського районного відділення поліції міста Кривий Ріг, з 2011-го – дільничного інспектором. А з наступного року на цій же посаді працював у місті Покров рідної області.
У червні 2014-го Євгеній добровольцем пішов на війну. Служив водієм кулеметного відділення 42-го окремого мотопіхотного батальйону «Рух Опору». Брав участь в обороні Донецького аеропорту, боях за Дебальцеве, вийшов із Дебальцівського котла.
2016 року пройшов курси з підвищення кваліфікації у Військовій академії в Одесі. 2020 року вступив до Центральноукраїнського національного технічного університету на спеціальність «Прикладна механіка», втім так і не встиг завершити навчання.
У серпні 2021-го Євгеній звільнився з лав ЗСУ і повернувся до цивільного життя, проте ненадовго – вже 26 лютого 2022-го знову став на захист Батьківщини. У 58-ій окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського обіймав посаду офіцера групи цивільного-військового співробітництва.
За життя Євгенія Курочку нагородили відзнаками: «За зразкову службу», «Честь і мужність», «За незламність духу», «За досягнення у військовій службі» ІІ ступеня, «За оборону рідної держави», «За участь в боях «Східний фронт», «Ветеран війни - учасник бойових дій», «Учасник АТО».
Посмертно – орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Також захиснику посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покров» та відзначено медаллю «За заслуги перед містом».
«Герой, який понад усе любив Україну», – так сказали про офіцера його побратими.
Родина і друзі пригадують його доброзичливим, відповідальним, справедливим, турботливим, усміхненим чоловіком із гарним почуттям гумору, який завжди прийде на допомогу.
Поховали воїна в рідному селі.
У нього залишились батьки і син.
