Олександр народився 30 вересня 1987 року в місті Фастів Київської області. Навчався там у ліцеї №3. Потім закінчив Фастівський центр професійно-технічної освіти, де опанував фах водія. Працював у МПП «Енергія». Любив риболовлю, вміло працював із деревом.
Після початку повномасштабної війни Олександр долучився до лав Збройних Сил України. Служив у 114-й окремій бригаді територіальної оборони. Обіймав посаду санітара-стрільця у 208-му окремому батальйоні. Побратими дали йому псевдо Кіпіш за звичку реагувати на кожен підозрілий звук і миттєво піднімати всіх на ноги. «Саня кіпіш піднімає!» – казали вони.
«Він був доброю, щирою, відкритою людиною. Вірний і надійний. Завжди поспішав на допомогу рідним і близьким. Був добрим, люблячим сином, батьком, чоловіком, братом, дядьком. Залишився навіки в наших серцях», – написала дружина Інна.
Посмертно Олександра нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Також йому присвоїли звання «Почесний громадянина міста Фастова».
Поховали захисника на Алеї Слави Інтернаціонального кладовища у Фастові.
У воїна залишилися мати Ніна Володимирівна, дружина Інна, донька Дар’я, син Святослав, сестра Юлія з родиною.
