Юрій народився і жив у селі Варварівка Хмельницької області. Після школи вступив до вищого професійного училища та здобув професію муляра-електрозварювальника ручного зварювання. Працював на будівництві. Любив проводити час із друзями, читав багато літератури, займався саморозвитком. Любив їздити на своєму мотоциклі.
Під час повномасштабного вторгнення чоловік воював проти окупантів у розвідувальній роті 80-ої окремої десантно-штурмової бригади. Згодом перевівся у розвідку 47-ої окремої механізованої бригади «Маґура».
«Юра був для мене як рідний брат. Він завжди приходив на допомогу, коли вона була мені потрібна. Та я впевнений, що не тільки мені. Я спілкувався з його побратимами, і всі говорили, що він був найкращим, з ким довелося стояти пліч-о-пліч. У селі про Юру ніхто не скаже поганого слова. Завжди привітний та усміхнений хлопчина!» – розповів його друг і кум Андрій Лободзінський.
«З Юрою знайома зі школи. Дуже хороший хлопець, завжди посміхався. Був веселий і щирий, дуже розумний. Міг допомогти у важкий час та підтримати. У нього ще було багато планів на життя, але у 2019-му він був призваний на строкову службу. Відтоді все його життя було там. Як Юра казав: «Моя сімʼя, моя дівчина – це армія». Він не боявся віддати своє життя за Україну, бо він дав присягу українському народу і захищав свою землю до останнього подиху, щиро вірив у Перемогу України і ми її здобудемо», – додала односельчанка Анастасія Халецька.
Поховали захисника у рідному селі.
У Юрія залишились батьки, брат, рідні, багато друзів і побратими.
