Олександр народився і жив у селі Соловичі на Волині. Після навчання у Володимир-Волинській автошколі працював водієм у сільському господарстві. У 1987 році брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З 2007 року працював водієм у філії «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» – транспортував дерева. За багаторічну сумлінну працю чоловіка нагороджували численними грамотами та подяками, у тому числі відзнакою Державного агентства лісових ресурсів України «Відмінник лісового господарства України». Також чоловік займався бджільництвом, грав за сільську футбольну команду. Мав проактивну позицію: тричі його обирали депутатом сільської ради.
Олександр неодноразово брав участь у навчальних зборах резервістів, тож у перший день повномасштабного вторгнення без вагань долучився до лав ЗСУ. Служив у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника. Разом із побратимами боронив Київську та Запорізьку області.
Посмертно Олександра Лапчука нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня, пам'ятною відзнакою 14-ОМБр Князівський хрест Героя «Навіки в строю», а також почесною відзнакою Товариства лісівників України «Лісівнику України – за мужність і героїзм».
«Тато був добрим, мудрим, життєрадісним, надійним, із загостреним відчуттям справедливості. Дуже за ним сумуємо. У наших серцях назавжди залишиться світла пам'ять про нього», – сказала донька полеглого героя.
Поховали Олександра на кладовищі в рідному селі Соловичі на Волині.
У захисника залишилися дружина Світлана, донька Олеся та брат Володимир.
