Костянтин народився у Кривому Розі на Дніпропетровщині. Жив із родиною в місті Південне Одеської області. Закінчив Національну академію Служби безпеки України за спеціальністю «Правознавство». Працював начальником Піщанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області. Захоплювався спортом, займався великим тенісом.
Під час повномасштабної війни Костянтин служив у 28-й окремій механізованій бригаді імені Лицарів Зимового Походу. Був заступником командира 18-ї стрілецької роти 6-го стрілецького батальйону.
За час служби офіцера був відзначили медаллю Міністерства оборони України «10 років сумлінної служби», нагрудними знаками «25 років військам протиповітряної оборони Сухопутних військ Збройних Сил України», «Захисник рідної землі» та «Ветеран війни – Учасник бойових дій», нагородою за участь в АТО та відзнакою командира військової частини А4582 «67 окремий стрілецький батальйон».
«Мій чоловік завжди говорив: «Хто, як не я», «Хочеш зробити якісно – зроби сам». Він завжди посміхався, підтримував побратимів. У нього завжди було все добре, ніколи не скаржився. Справжній офіцер, завжди виконував накази командирів. Взірець для своїх дітей та коханий для мене», – розповіла Вікторія Заболотня, також військовослужбовиця ЗСУ.
Поховали Костянтина в селі Григорівка на Одещині.
У нього залишилис дружина Вікторія, сини Дмитро та Владислав.
