Андрій народився у селі Красносільці Тернопільської області. Навчався на факультеті Інфраструктури і рухомого складу залізничного транспорту Державного економіко-технологічного університету транспорту. Із 2016 року жив у Львові та працював менеджером з реклами на ТРК «Люкс». Багато читав, любив подорожувати Україною, ходив у гори. Цікавився історією, політологією, мистецтвом, архітектурою. Був усебічно розвиненою людиною, з якою можна було поговорити на будь-яку тему.
У квітні 2022 року Андрій долучився до лав ЗСУ. Опанував фах сапера і служив у 16-му окремому полку підтримки. Від листопада 2022-го розміновував звільнені Миколаївську та Херсонську області, за що його нагородили відзнаками та грамотами від керівництва полку та очільника Херсонської ОВА. Згодом освоїв ще і пілотування дронів, тож брав участь у військових операціях на Херсонщині, зокрема у боях за село Кринки.
«Я дуже щаслива людина, бо мені пощастило кохати і бути коханою Андрійка. І водночас я дуже нещасна, бо так рано його втратила: ми не постаріли разом, не набулися тут. Від перших днів війни Андрій сам пішов до ТЦК, хоча ніколи не служив в армії. Він не любив показного патріотизму, бо все оцінював через дії, а не слова. Він був освіченим, ерудованим, розумним, виваженим. Андрій був дуже гідною людиною. Він любив своє місто, свою країну і не любив фальші. Мені дуже боляче від думки, що такі, як Андрій, зараз гинуть – вони мали б жити та робити нашу країну кращою», – поділилася дружина Марія.
Поховали військового на Личаківському кладовищі у Львові.
У нього залишилися мама, сестра, дружина та син.
