Валентин народився у смт Володимирець Рівненської області. Навчався у місцевій школі та вищому професійному училищі №29. Згодом обрав для себе військову кар’єру. У 2012 році вступив до Львівської академії імені Петра Сагайдачного на факультет аеромобільних військ та розвідки, через чотири роки випустився звідти як офіцер управління тактичного рівня. У вільний час займався спортом, зокрема паверліфтингом, боксом, футболом, кросфітом, плаванням. Любив рибалити.
З 2016 року проходив військову службу у лавах 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. З 2019-го його перевели у 95-му окрему десантно-штурмову бригаду. Тут Валентин обійняв посаду заступника командира 2-го батальйону. Військовий також був інструктором зі стрибків з парашутом, у самого їх було понад 300.
У 2022-му офіцер пройшов у спецпідрозділ «Альфа» СБУ в Києві. А 28 лютого у нього мав закінчитись контракт із ЗСУ. Однак 24 лютого почалася повномасштабна війна. Захисник продовжив захист України від окупантів у лавах Десантно-штурмових військ.
«Був прикладом зразкового виконання військових обов’язків. Незламний, мужній патріот України! Патріот, який мотивував всіх навколо, не відсиджувався на третій лінії, ніколи не ховався за спинами, а йшов вперед і вів за собою людей. Він захищав Україну, український народ, всіх нас з 2016 року. 5 ротацій в зону ООС по 7-9 місяців… Коханий чоловік, люблячий син та брат», – розповіла дружина Світлана.
Посмертно майор Лунковський нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Поховали захисника у рідному селищі Володимирець. Там на честь воїна перейменували вулицю Комарова.
У Валентина залишилися батьки Ярослав Валентинович і Лідія Володимирівна, сестра Марина і дружина Світлана.
