Олександр Олександрович був родом із села Гремʼяче Рівненської області. Освіту здобув у Національному технічному університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». За фахом – інженер-радіотехнік. Мав свій сервіс з ремонту автомобілів, також працював за кордоном. У вільний час любив грати в компʼютерні ігри.
У жовтні 2022 року Олександра призвали до лав Збройних Сил України. Захищав Батьківщину в складі 117-ої окремої механізованої бригади. Обіймав посаду командира зенітно-ракетного взводу.
«Мій чоловік був командиром з великої літери, завжди перебував зі своїми хлопцями, ніколи не залишав їх наодинці з ворогом. Також мій Саша був хоробрим, відповідальним і цілеспрямованим чоловіком. Майже 27 років у шлюбі, двоє дітей… Син продовжує навчання у тому самому виші, де навчалися ми з чоловіком, де ми познайомилися, де зародилася наша сім'я. Донечка ще в школі – така ж вперта, як і тато. Ми дуже сумуємо та не можемо змиритися з думкою, що ніколи вже не побачимося», – сказала дружина Катерина Макарук.
Поховали Олександра в рідному селі.
У нього залишилися дружина, син, донька та батько.
