Олександр народився і жив у Києві. Після школи здобув фах техніка-конструктора у Київському оптико-механічному технікумі. У 2002-му закінчив Київський технологічний інститут легкої промисловості (нині – Київський національний університет технологій та дизайну). Працював інженером-конструктором оптико-волоконних приладів.
Цікавився історією. Грав на гітарі та саксофоні. Любив гори. У студентські роки займався історичною реконструкцією. Потім захопився спортом: біг, ультратрейл, триатлон, плавання.
З перших днів повномасштабної війни Олександр пішов до військкомату. Через значну кількість охочих його поставили в чергу. Чоловік приєднався до підрозділу ТРО міста Києва в/ч А7373. Пізніше перевівся до 241-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (в/ч 4081). Обіймав посаду командира взводу.
«Саша вмів слухати та дослухатися. Завжди був готовий до подорожей і пригод. Любив розповідати різноманітні історії. Для занять плаванням спокійно вставав о 5 ранку, що мені здається якоюсь суперсилою. Своїм прикладом завжди мотивував мене та інших бути кращими. Часто казав, що потрібно бути кращою версією себе», – розповіла дружина воїна Інна.
Поховали Героя на Лісовому кладовищі у рідному Києві.
У захисника залишилися дружина Інна, батько Сергій Олексійович, сестра Ірина.
