Віталій народився в селі Карпилівка Хмельницької області. Мешкав у Тернополі. Навчався у Вищому професійному училищі № 1 міста Рівне, де здобув спеціальності столяра та верстатника деревообробних верстатів. Працював за фахом у приватному підприємстві з виготовлення меблів. З 2018 по 2020 рік проходив службу в 5-ій окремій бригаді Національної гвардії України. Віталій любив спорт, захоплювався історією воєн і міфологією, грав на гітарі, обожнював рок-музику.
З початком повномасштабної війни він став до лав Збройних Сил України. Служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила Галицького. Спочатку обіймав посаду командира 3-го відділення, а згодом – головного сержанта 5-ї роти 2-го стрілецького батальйону. Побратими називали його Малим за високий зріст. Але Віталій взяв собі псевдо Локі – через любов до міфології.
«Віталік був люблячим сином, доброзичливим і щирим, завжди готовим прийти на допомогу. Усі знали його як сміливого й відважного воїна, справжнього командира, який користувався авторитетом серед побратимів», – написала мама Леся.
Віталія відзначили численними нагородами: нагрудним знаком «Червона калина», відзнаками «Золотий хрест» і «Хрест хоробрих», а вже посмертно – орденами «За мужність» ІІІ ступеня і «Хрест Героя». Йому присвоїли звання «Почесний громадянин міста Тернопіль».
Поховали захисника у Тернополі на Пантеоні Героїв.
У Віталія залишилися батьки, сестра та наречена.
