Олександр народився у місті Кам'янське Дніпропетровської області. Закінчив фізкультурний коледж. У 2016 році здобув фах психолога у Бердянському педагогічному університеті. З 15 років професійно займався карате. Здобував перемоги на змаганнях, мав чорний пояс. Входив до складу керівництва ГО «Спортивний клуб Кіокушинкай карате-до «Бусін-кан» і був тренером на базі школи №5 рідного міста.
З 2014-го Олександр пішов добровольцем на війну. У складі 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади ЗСУ брав участь у боях на Донбасі. Влітку у важкому бою біля Ямполя отримав перше поранення. 20 січня 2015 року в районі шахти «Бутівка» біля Донецького аеропорту був поранений вдруге. Після тривалої реабілітації повернувся на війну. У 2020-му захищав місто Щастя Луганської області. Був нагороджений нагрудним знаком «За воїнську доблесть».
З початку повномасштабного вторгнення Олександр із побратимами почали боронити Україну з міста Авдіївка.
«Цілеспрямований, наполегливий. На війні у Саші з'явилась ще одна родина – родина побратимів. Це люди, яких він цінував і поважав понад усе. До моменту загибелі постійно був на нулі і завжди говорив: «Перемога буде за нами». Мегапозитивна людина, завжди усміхнений, веселий, душа компанії. Саша з дитинства мріяв бути професійним військовим, багато читав, цікавився історією, вивчав військову справу, колекціонував ножі. І намагався всі навички та знання передати сину. Обожнював дітей, мав досвід спілкування з малечею, бо з 13 років виховував сестричку», – розповіла дружина загиблого.
Поховали захисника на Алеї Героїв військового кладовища у рідному Кам'янському. В місті на честь Олександра Малофєєва назвали вулицю.
В Олександра залишилися дружина Оксана, син Артем, донька Аліса, сестра Альона.
