Андрій родом із селища Бродецьке Вінницької області. Жив у Харкові. Закінчив Харківський інженерно-будівельний технікум. Потім вступив до Харківського національного університету міського господарства імені Олексія Бекетова. Працював комірником на меблевій фірмі «Віяр». У вільний час любив рибалити.
Під час повномасштабної війни чоловік став до лав Збройних Сил України. Служив у розвідці 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха.
«Вірний, чесний, рішучий, справедливий і коханий чоловік. Завжди говорив, що за будь-яких обставин потрібно залишатись Людиною», – розповіла дружина загиблого Надія.
«У розпал нападів на Харків Андрій ходив пішки на роботу і допомагав рятувати залишки обладнання й товар фірми. Потрапляв кілька разів під прямі обстріли. Трофейні уламки снарядів приносив додому і свято вірив, що він під захистом Всевишнього. Та саме пекло чекало його попереду, на Донецькому напрямку, де обстріли не зупинялись, де майже щоденна втрата хлопців, з якими проходив навчання чи виконував завдання, де нестерпний біль від поранень і втрат... Чимало хлопців тягнув на собі і змушував боротися за життя. Навчав інших за будь-яких обставин залишатись людиною. Ніколи не шукав легких шляхів і впевнено йшов уперед. Україна втратила Героя», – додали у громаді.
Поховали захисника у рідному селищі.
Вдома на Андрія чекали батьки, дружина та донька.
