Юрій народився в селі Вільгір Рівненської області. Навчався у Вільгірській школі. Пізніше здобув професію електрозварювальника у професійно-технічному училищі. Жив у селі Оженин рідної області. Понад 13 років працював електрорізальником на станції Шепетівка регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця».
З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік без вагань став на захист своєї держави, добровільно поповнивши лави Збройних Сил України. Проходив службу в 53-ій окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха. Обіймав посаду навідника БМП-1. Разом із побратимами боронив найгарячіші точки Донеччини: Вугледар, Бахмут, Авдіївку.
«Він був відданий своїй країні, тому, не замислюючись, став на захист нашої країни та нашого народу. Попри бронь, яка в нього була, сам пішов до військкомату. Він говорив, що там, на фронті, мають бути чоловіки такого віку як він, а не молоді хлопці, які ще не бачили життя», – розповіла донька загиблого Анна.
Поховали воїна в селі Колесники на Рівненщині.
В Юрія залишилися мама, сестра, дружина і три доньки.
