Дмитро родом з міста Березне Рівненської області. З дитинства цікавився бойовим гопаком, грав на акордеоні. Закінчив Березнівську музичну школу. Потім навчався в Національному університеті «Острозька академія». Працював на різних підприємствах і будівництвах, займався ремонтними роботами як в України, так і за за кордоном. Кілька років працював перевізником, побував у багатьох країнах. У вільний час любив рибалити та ремонтувати автомобілі.
Під час повномасштабного вторгнення, у грудні 2022 року, приєднався до лав 80-ої окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Служив у розвідувальному взводі.
«Мій брат був дуже чесною, щирою та доброю людиною, взірцем для сім’ї, найліпшим братом і сином, про якого можна тільки мріяти. Мав золоті руки та щире серце. Завжди був на позитиві, усміхнений, будував плани на майбутнє. Завжди намагався всім допомогти як в цивільному житті, так і на полі бою. Любимо безмежно і сумуємо... Братику, ти назавжди в наших серцях та думках», – написала Дарина Мацько.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали десантника у рідному місті на кладовищі в урочищі «Лукавець».
У Дениса залишилися мама, сестра, брат і бабуся.
