Володимир народився в місті Запоріжжя. Працював на металургійному комбінаті «Запоріжсталь». Обіймав посаду укладальника-пакувальника металу. У вільний час любив малювати.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Володимир став на захист рідної країни. Воював у лавах Збройних Сил України. Обіймав посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А7402.
«Моєму татові було всього 38 років. Він був веселий і добрий. По-справжньому ми почали спілкуватися лише в останні пів року. За цей короткий час він відкрився для мене з іншого боку – справжній, щирий, теплий. Війна забрала не лише тата – вона забрала майбутні розмови, обійми та сміх… Але я вдячна за кожен день, коли ми були з ним на зв’язку. За кожне слово, яке він встиг мені сказати. Він завжди буде в моєму серці. Назавжди», – написала донька Милана.
За проявлену відвагу, самопожертву та вірність військовому обов’язку солдата Володимира Медовкіна посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали захисника в Запоріжжі на Матвієвському кладовищі.
У Володимира залишились мати, донька та сестра.
