Тарас народився 22 жовтня 1991 року в селі Придніпрянське Полтавської області. За фахом був водієм: умів кермувати будь-яким транспортом – від легковика до великовантажного трала. В останні роки працював водієм фур у «Придніпровському спецкар'єрі».
У 2023 році він добровільно вступив до лав об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють».
«Псевдо чоловіку дали ще під час роботи на спецкар’єрі. Кардан – це деталь, яка передає силу, з’єднує механізми та працює безвідмовно навіть у найважчих умовах. Таким був і він – надійний, витривалий, той, хто тримав все на собі й ніколи не ламався. Його сила була не лише у руках, а в серці, у бажанні захистити, у вірності побратимам, у любові до родини. Тепер це не просто позивний. Це пам’ять. Це ім’я Героя, яке звучить гордо», – розповіла дружина Марія.
Захисника нагородили відзнакою «За оборону міста Торецьк».
«Тарас був моїм чоловіком, опорою і справжнім другом. Ми прожили разом дев’ять років, а були знайомі з 2008-го. Ще підлітками гуляли в одній компанії, він був найкращим другом мого двоюрідного брата. Він був щирим та веселим, душею компанії. У 2023 році сам пішов на фронт, бо не міг інакше. Завжди казав: «Я не можу бути осторонь, коли моя сім’я тут, а ті ****** лізуть». Для мене він назавжди герой», – розповіла дружина Марія Кушнір.
«Дуже важко про все це згадувати, ми його дуже любимо», – написала мама Ірина.
Поховали воїна в рідному селі.
У нього залишилися мама Ірина Анатоліївна, батько Олексій Володимирович, дружина Марія, син Матвій та донька Катя, яку він не встиг удочерити.
